Петлюра прихильник Т.Г. Шевченка

. Опубліковано у Шляхами Петлюри

IMG 24718

На початку 1911 року Петлюра переїхав до Москви, де його чекала Ольга Більська - полтавка, студентка  Московського університету. Їхнє знайомство відбулося на вечірці українського земляцтва наприкінці 1908 року і переросло у роман, який закінчився шлюбом.  З 1910  року  шлюб був цивільним, а у 1915 пара його зареєструвала. В 1911 році в подружжя народилась донька - Леся Петлюра (1911-1941). Симон у Москві  працював бухгалтером. На кошти українських громад він видає журнал «Украинская жизнь» (1912-1914). Пише нариси, що вийшли друком у Києві 1918 року під назвою «Незабутні». Поступово він стає відомим громадським діячем.

Петлюра схилявся до західної моделі соціал-демократії. Був чудовим лідером та оратором. Голова Генерального секретаріату Володимир Винниченко не підтримував створення окремих збройних сил України і Петлюра, на знак протесту, вийшов із уряду. Він виїхав на Лівобережжя, де почав створювати українські військові частини. Було сформовано гайдамацький кіш Слобідської України, що на початку 1918 року відіграв вирішальну роль у боях за Київ та в ліквідації повстання більшовиків, центром якого став завод «Арсенал».

Авторитет Симона Петлюри був настільки великим, що його довелося включити до складу Директорії. 14 грудня 1918 року його військо урочисто ввійшло в Київ. На початку лютого 1919-го, коли війська Директорії, під натиском радянських частин залишили Київ, Петлюра зосередив всю владу в своїх руках і очолив Директорію. Він був змушений воювати і проти більшовиків, і проти деніківців, і проти Нестора Махна. За цих обставин багато уваги довелось приділяти й дипломатичній діяльності – переговорам із представниками Антанти, обміну в Румунії цукру на набої, пошукам підтримки в Польщі. Після укладення Варшавського договору з Польщею війська разом із польською армією повели наступ на більшовиків і 7 травня 1920 року здобули Київ. В жовтні 1920 року Польща уклала перемир’я з радянською Росією, тож війська УНР, які в листопаді 1920 року перейшли Збруч, були інтерновані.

Єврейські погроми в Україні стали чорною плямою у визвольній боротьбі українського народу за вільне життя. І хоча Петлюра на словах «рішуче засуджував» єврейські погроми і доклав навіть певних зусиль для їх припинення, історична правда каже і про інший «бік медалі».

Симон Петлюра був убитий у Парижі 25 травня 1926 року. Поховано Петлюру у французькій столиці на Монпарнаському кладовищі. Петлюру застрелив Самуїл Шварцбард, вся родина якого загинула під час погромів в Україні. Суд присяжних у Парижі виправдав Шварцбарда. Українські націоналісти наполягають на тому, що Петлюру не можна вважати відповідальним за погроми, тому що він, мовляв, не володів достатньою владою над недисциплінованими частинами номінально підлеглої йому армії. Більшість єврейських істориків заперечують проти цієї думки.

Популярні сторінки

Останні сторінки

Важливі посилання